Одному з молодої (вже не дуже) гвардії топ-менджерів русского разліва лікарі наполеглево порекомендували відпочити від роботи, турбот і т.д. десь в селі в глуші. Ніяких робіт, мобілок, інтернетів і т.п.
Ну зняв він "апартаменти" в якогось хвєрмєра за Уралом. Тиждень посидів - нудота. Підходит:
- Слышь, мужик, мож давай чё по хозяйству помогу, а то совсем не вмоготу без дела.
- Помоги. Вон завтра курей на продажу везти буду - головы поруби.
Той тільки хваць топірцем - за хвилин 10 всі 50 штук порубав, сокирку обтер, тушки поскладав. Хвермер аж припух.
- Мужик давай чё еще те помочь?
- Ну вон свинарник надо разгрести. А то 5 лет никто не убирался, а я хочу поросят купить.
Пішов менагєр з вилами і лопатою. Годинки за дві вертається
- Принимай работу мужик!
А свинарник вичищений - блищить аж. З підлоги їсти можна.
- Ну ты силён. За два часа справился. Я думал вы там в Москве нихрена делать не можете. Уважуха.
- Чё еще те поделать?
- Да вот картошку перебрать надо. Большую сюда, маленькую сюда, на посадку - сюда.
Надвечір підходить. А менагєр як сидів з двома картоплинами в руках так і сидить. Втикає.
- Чё случилось то?
- Не поверишь мужик. Всю жизнь гавно розгребал и головы рубил... А самостоятельно решения принимать так и не научился