Увидеть горы и... утонуть :)

Отчеты о покатушках, походах, выездах

Сообщение 31 авг 2014, 20:12

Пролог.
Активное мое катание началось с года 4 как покупкой гибрида Bergamont Reflex 2009, проехал на нем около 14000,
за это время ездил Киев-Херсон, Киев-Крым, гоночку в Пуще.
В конце прошлого года вместо старичка гибрида был куплен хороший найнер (Bergamont Revox 6.3) с возможностью суровых покатушек.
И почалось :) Гайок осень, Киев-Одесса, Одесская сотка, Дідькові Стежки, Шацкие озера, Киев-Канев-Киев, накатал на нем уже под 11000...
... а вот в Карпатах с велосипедом ни разу не был.

гл.1 Марафон на марафон
И тут сложилось!
Нашлась неделя выкроенного времени, она совпадает с анонсированным марафоном "Стежками Опришків" в г. Рахов.
Находится попутчик, мой сотрудник, человек с опытом катания 100+, с желанием, но без опыта многодневок.
Он просто поедет в Карпаты, без участия в гонке.
А почему бы и нет?

Планируем поездку.
Маршурт около 680км разбиваем в среднем на 4 дня (170км/день),
берем день запаса для внештатных ситуаций и день на отдых перед гонкой.
Итого 5 дней пути.
Как для поездки с баулами темп спортивный, поэтому берем с собой горелку дабы не терять времени на костер,
палатку и нужные на марафоне но не габаритные вещи (резину например) отправляем новой почтой в Рахов,
с собой для укрытия от дождика берем навесной тент.
Много мелочей, одежки и вело-гаражного синхронизируем в гугл-докс.

Собрались, тронулись.
18.08-22.08
Кратко: запланированный темп ввиду изрезанного рельефа местности и очень побитых дорог, мы выдержали лишь в первые два дня.
Увидеть горы и... утонуть :)

Увидеть горы и... утонуть :)

Увидеть горы и... утонуть :)


Следующие два планируемых дня растянулись на два с половиной, Яблунецький перевал с хорошим асфальтом, после двух дней Ивано-Франковской изрытой годами области, мы практически не заметили.
Планируемые дневные треки в gpsies, а так-же эмоции и реальные треки писаные strav'ой
заинтересовавшиеся могут глянуть вот тут:


гл.2 Марафон.
23.08
Как и водится, все необходимые бумажные подготовления для гонки из-за подготовки к предшествующему ей дальняку были прос..ны,
справка забыта дома, оплата переведена не так как надо и не туда куда надо, страховые компании вокруг закрыты...
Предгоночный день вместо просмотра трассы прошел сначала в депрессняке по типу, куда ж я приперся,
а потом, когда снизошло желание, - в бегах.
Увидеть горы и... утонуть :)

Спасибо организаторам и помогающим, у меня все получилось, все оформил, и как белый человек получил номерок и стартовый пакет.
Заменил вечерком резину с Smart Sam на Racing Ralph,
Увидеть горы и... утонуть :)

(тут должна быть ковбойская музыка из вестерна)
Спасибо, любимое семейство!
Увидеть горы и... утонуть :)

залил глядя на прогнозы силиконовой смазкой вел.
Плотно поужинал и лег спать.

24.08
Утро марафона началось...
в 4 утра из окна гостиницы я услышал погоду.
Увидеть горы и... утонуть :)

Увидеть горы и... утонуть :)

Не по наслышке, по пешим походам, зная что такое дождь в горах, последующие 4 часа сна я морально готовился.
Без опыта было сложно одеться перед гонкой.
Велошорты? Велоштаны? Штормовые самосбросы?
Термуха? Велофутболка?

Вспоминается, как задуб на Одесской сотке (+6..+8 и дождь с ветром)
Выбор пал на велоштаны, термуху и поверх велофутболку.
Ветровки откидываю сходу, в такой дождь она намокает через 20 минут,
а при предполагаемых нагрузках изнутри, не хуже чем с наружи, от пота.
На носки одеваю целлофановые пакеты (гыыыыыыыы....)

На старт.
Попрощавшись с женой и сыном, под жалобные взгляды прохожих, с самого начала не парясь лужами, отправляюсь на старт :)
Пакеты работают, все остальное мокнет, но холода и дискомфорта не приносит. Хорошо.
Почему-то, в святой уверенности, что на стартовой поляне вода будет не только с неба, приперся туда с пустой флягой.
Есть минут 20 до старта.
Не даю себе мерзнуть катаясь кругами, пока более разумные велосипедисты как-то странно косятся на меня из палаток.
За 15 минут до старта спускаюсь в придорожную кафешку набрать воды во флягу.
Выхожу из кафешки с водой - Опупеть! заднее колесо на ободе...
Не знаю, что думали обгоняющие на предстартовом торчочке велосипедисты, чувака пхавшего вел руками,
может удивлялись, схренап он, такой моцный, на марафон собрался?

Но, эврика!
На стартовой вместо бортировок и отложенного моего личного старта, мне предлагают вдуть ОТЭТА!

Колеса заметно тяжелеют, но спускать перестают, Афигеть, дайте две, я еду!

Шаг в неизвестность.
На старт, внимание, марш!
Посмотрим на эти ваши горы!
Первые 5 минут, а потом и всю оставшуюся дорогу, я для себя грешил на свой велокомп,
не мог поверить, что разгоняем со старта по потокам воды под 40.
Увидеть горы и... утонуть :)

Но оказалось напрасно. Так и было! :)

3-ий километр подъема...
"ты же, долбанный шоссер без шоссейника, нахрена ты 2.6+ в колеса вдул? Шо ж это за камешки в которые вел упирается и мешает вкруговую педалировать сбивая ритм и дыхачку, почему я зеленею, перегрев?? Но дождь же, горы!?"
Стал. Скидываю термуху, бафф с головы, уже чавкающие кулечки (гагагага) с ног.
Легчает, но уже плохо, уже 32 организму, а не 18.

До конца подъема мучаюсь в попытках поймать свой темп, где то еду хорошо, где то иду, дышу.

Первое КП.
Банан, немного воды, КУДЫ!? Туды!
Оооо, как трешовенько!
Грязь, лужи по колено, кто-то падает, я падаю, кто-то встает, я встаю, мою грипсу в луже, ибо браться не за что.
Спасибо, вел, тебе - работаешь!
Увидеть горы и... утонуть :)


Второе КП.
Увидеть горы и... утонуть :)

тоже банан, обновить воду, предостережение "Хлопці, далі обережно, там стрімко".
Паасмотрим уже азарт, уже адренилин! :)
Камни, грязь, камни.
Еще перед этим КП мне попадается в попутчики бывалый человек из категории 35+
fixed, by ;)

Где то за ним, где то с его советом о предстоящих препятствиях я впереди, катимся.
Мой 29r лучше перекатывается через ямки от ручейков и смелее вплывает в лужи, чем его 27.5, зазевавшись выписываю кульбит на "полоныну", изображая из себя "йазвёздочко" останавливаюсь после одного кувырка, о чем сообщаю заглядывающим сверху переживающим участникам гонки :)
Вылажу, догоняю попутчика, видать, на спусках, я моложе, я дурнее ))

Дорожка через село.
Чувство пофигизма, ощущение полета, полный отрыв,
27-29 по лужам, водоотводные перпендикулярные движению ямки остаются "в семи футах под килем", кирпичи пофиг, распугиваем местных мотоциклистов свистом и обганяем степенно переваливающийся по лужам ЖЫП. Промелькнула встречка из телеги на конской тяге, антураж на 5+ :)
Не помню, когда я так еще отрывался :)

Третье КП.
Предложили шашлык, спасибо, лучше на финише.
Банан, печенька, обновить воду, вперед!
Сейчас жалею, что не подсмотрел идею смазываться на КП у более опытного попутчика, думаю,
что как минимум последний тягун дался бы мне немного полегче.
Едем, беседуем за жисть, держим процентов 60 нагрузки, кого-то даже обганяем.
Где-то после 3\4 тягуна после 25км вместе, мой уже товарищ, отъезжает своим темпом вперед я же прилягу...
пройду пару минут в смысле :)
Дальше сам.
Асфальтный спуск к 4-ому КП радует неимоверным поскоростить.
Лечу 30+, кое где дохожу до 40-ка, обганяю не отошедшую от хардкорности парочку хардкорщика с хардкорщицей,
чтотто они знали :facepalm:
Не успевая оттормозиться в конце асфальта въезжаю на 4-е КП по прямой, по ручейку :ps_ih:
Увидеть горы и... утонуть :)

Пока пожираю еду, они меняя доганяют:
Увидеть горы и... утонуть :)

Увидеть горы и... утонуть :)

Сваливаю.
Увидеть горы и... утонуть :)



Четвертое КП.
"-Последний тягун, разогрейтесь хорошо на нем, дальше только спуск"
С меня валит пар, ответить хотелось только анекдотом:

Впереди "сцыклокросс".
На земляной торчок следы копытных.
Где сцыкотно - бежим, где попа еще не перекусывает подседел - едем.
Мысли как-то так:
"помню камни (а хрен сними, лучше не тормозить по этой сыпухе) ,
траву мокрую (Аааа!! цуко, куда же ты едешь на обоих заторможенных),
скользкую полукруглую глиняную серединку дороги (аааааа в коооллеееюююю!!!11.. едет? камни, вода.. едддддееетт, черт с ним.м...мм..мм..!!)"
Увидеть горы и... утонуть :)

Грязевой траверс - привет самокатным войскам! ))
Был момент, когда я ехал по лесу, почти на жопе, впереди велосипеда.
Увидеть горы и... утонуть :)

Тоже хорошо, ибо не медленно! :)

За 300м до финиша все становится красиво, быстро и не так интересно как выше ))
Главное не смотреть, куда падает объезжаемый водопадик.

Финиш.

Чай.
Увидеть горы и... утонуть :)

Фото-видео-сессия, адреналин стекает в ботинки, я видел всё :)


Качусь в гостиницу, воссоединяюсь с семейством, вел вешаю в кладовку.
Утром подсохший но до гонки насиликоненый конь обтирается сухой тряпочкой и парой влажных салфеток.

Happy End :)

Еще? Конечно приеду! :co_ol:

З.Ы. ах, да, чуть не забыл, места и последствия?
21-е из 36-ти стартовавших в моей категории, время 4:43:27, 47км, +1600м набора высоты, стертые на 2\3 новые колодки,
заклинивший от грязи в разлоченом положении лок-аут.
Отделался легким испугом :)

Последний раз редактировалось hellp 01 сен 2014, 21:43, всего редактировалось 3 раз(а).
Аватар пользователя
hellp
6 [ ? ]
 
Сообщений: 1978

Сообщение 31 авг 2014, 20:44

Крут -)

Не падает только тот, кто боится взлететь.
Аватар пользователя
UnLim
11 [ ? ]
 
Сообщений: 1421

Сообщение 31 авг 2014, 21:43



Аватар пользователя
hellp
6 [ ? ]
 
Сообщений: 1978

Сообщение 31 авг 2014, 21:52



Dixi
Аватар пользователя
Foxx
0 [ ? ]
 
Сообщений: 64

Сообщение 31 авг 2014, 21:56

Прикольно, чем то вы значит похожи, результатом? )) Особенно в шлемах ;)

Аватар пользователя
hellp
6 [ ? ]
 
Сообщений: 1978

Сообщение 31 авг 2014, 21:59

Действительно, он рассказывал о крымских гонках, и в профиле у него смотрю их достаточно. Спасибо за наводку :)

Аватар пользователя
hellp
6 [ ? ]
 
Сообщений: 1978

Сообщение 31 авг 2014, 22:37

вы что оба 21-е место заняли?

Чичи-гага
Аватар пользователя
Vampire
48 [ ? ]
 
Сообщений: 4194

Сообщение 31 авг 2014, 22:42

"Результаты в шлемах" у нас троих примерно одинаковые - в общем зачете идем подряд ;)

Dixi
Аватар пользователя
Foxx
0 [ ? ]
 
Сообщений: 64

Сообщение 31 авг 2014, 22:43



Не падает только тот, кто боится взлететь.
Аватар пользователя
UnLim
11 [ ? ]
 
Сообщений: 1421

Сообщение 15 сен 2014, 12:33

Доброго Дня!

Все збирався та лінився написати про поїздку. Хоча наврядчи цей текст хто осилить дочитати до конця, не вмію я цікаво писати.

Велопрогулянка: Київ - г. Петрос - Київ

Старт 2014-08-18 06:24
Фініш 2014-08-28 02:20

Накочено: 1.5 тисячі км.

Вирішив я тут собі зробити міні відпустку і хоч десь далі Києва побувати. А тут нагода, колега з роботи (Hellp) позвав мене в Карпати, в славний Рахів на веломарафон "Стежками Опришків". Зрозуміло що на самому веломарафоні мені робити нічого (я оцелот а не лосятина), тому просто проїдусь в Рахів. Назад планував їхати поїздом.
В мене дуже глючив телефон, тому фоток ітд мало. І треки частково ліплю свої, частково Hellp`a.
Палатку та частину іншого мотлоху в Рахів відправили Новою Поштою. З собою з туристичного був тент та газовий пальник для приготування їжі.

Дуже дякую Hellp’у, без нього я б не наважився так катати, та й всю дорогу до Рахова висів у нього на колесі. + всі організаційні питання також на ньому були.

День перший. Київ - Дениші. 152 км. 2014-08-18
http://www.gpsies.com/map.do?fileId=tmohlwduhwjsvzqi


Зустрілись біля АС Дачної, та й покотили, нас там шосери обганяли -_-, але чим далі від Києва тим їх меньше.
А в мене щось цеп тріщить, спочатку я думав що новий цеп притирається, алеж щось занадто довго і нудно, десь на 30му кілометрі Hellp глянув на мій цеп і почав дико матюкатись, в мене думки вже ніякі (цепок мабуть перепиляв раму, або ще щось таке і я зараз розвалюсь на дорозі), але все було не так страшно, я просто невірно натягнув його на перекидку, поверх одного обмежувача, от і пиляв його потроху...
До Житомира я вже добряче видохся, (а нічого перед мандрівкою недосипати). Поплутали там в пошуках супермаркету, закупились харчами. Я зробив велику помилку вдувши півтора літри йогурту, мені живіт потім всю ніч пояснював що так робити не слід.
В Житомирі до нас прийшло дуже гарне кішечко, але сосиски їсти відмовилось.

Увидеть горы и... утонуть :)


Від Житомира покотились в Дениші, там де скелі. Дуже й дуже дивно бачити такі скелі в рівнинній місцевості. Максимум що я бачив до цього - штучні кар’єри, а тут природні. Поряд з ними й заночували на гарному півострові.
Там було чудово купатись. А от цілу ніч було "весело". (Це схоже вже традиція в нас). а) незрозуміло хто вночі бив якісь чи то рельси чи то сваї чи ще щось. б) навпроти півостріва схоже сів на ніч рибак з якоюсь шавкою, вона гавкала цілу ніч. в) На півострові жила якась незрозуміла хрінь хвостата що цілу ніч лазила навкруги, шаруділа, стрибала. Ну і мурашки!!! Ми ж не можемо стати не на мурашнику!!!
Увидеть горы и... утонуть :)

Увидеть горы и... утонуть :)


День другий. Дениші - Хмельницький. 166 км. 2014-08-19
http://www.strava.com/activities/182438882


Прокинулись, сиро, холодно, туман. Готувати їжу ітд якось не захотілось. Пошвидше зібрались і поїхали, спинились вже кілометрів через 40к, як сонечко прогріло. Там вже наварили сніданку. Їдемо, їдемо, дорога зрозуміло вже не таке дзеракало як Київ-Житомир, але норм, а тут раз і западло, бугри, ні не бугри а БУГРИ, або навіть _Б_У_Г_Р_И_. Це якийсь жах, я ж і так за Hellp`ом ледве встигаю, вишу в нього на колесі позорно, а тут ТАКЕ.
Спочатку була надія що це зараз скінчиться, Десь за 20тим я перестав їх рахувати. Вгору (на швидкості 6-7 кілометрів), виїджаєш на бугор і думаєш що тут щастя буде - котитись вниз, а в мордень вітер. Я бувало намагався зіскочити з колеса і їхати самому - то мене просто відкидало назад. Жах. Жах. Жах. Жах. Без кінця. А за бугром-бугор, і ще бугор, а там далі бугор, і за ним теж бугор...
Тут я зрозумів одну істину - не радій спуску. Бо доведеться потім вилазити з ями. Раніше завжди радів як на велосипеді нагода кудись скотитись...
До Хмельницького доповзли, і в Хмельницький якось вилізли, а от тут я вже видохся зовсім.
Заночували в готелі. Вели закотили під замок в пустий гараж (більше того загороджений, так що лазили туди через дірку в конструкції, зато надійно). Тут виявився недорогий ресторан. Почали його об’їдати. Самий жах був на ранок, до сих пір згадую що принесене замовлення немає куди ставити, і запитання "а скільки вас буде їсти?".


День третій. Хмельницький - Куширі під "Чортків". 110 км. 2014-08-20
http://www.strava.com/activities/182959100


Покотили далі, знову бугри, деякі з них дають зрозуміти що вчора то ще не бугри були а бугренятка маленькі... Котимо. Погода якось не дуже, похмуренько, зате не жарко. Здається в цей день я гробонувся з вела пороздиравши коліно та лікоть, тільки тільки зажив... Заночували в лісосмузі. Запам’яталась високовольтна лінія під якою стояв шурхіт, я раніше такого не бачив. А ще дуже сподобалось мені в Ярмолинцях, чисте охайне місто, ніби й не совок зовсім. Навіть супермаркет без крикливої реклаами і маркетингового безладу.

Увидеть горы и... утонуть :)


День четвертий. Куширі - Коломия. 134 км. 2014-08-21
http://www.strava.com/activities/183456302


В цей день мали вже бути в Рахові. Але через мою кволість в попередні дні не встигли. Що запам’яталось:

1. Зомбовоз. Сиро, накрапає, морось, і тут, по розбитій дорозі тягнеться старезний грузовик, ледь не розсипається на ходу, в кузов якого (без будки, без сидінь), набито як кільки в банку, людей, сумних, темних, ну зомбі якісь. Я звичайно розумію що мені теж не до посмішок буде коли б мене в такому везли, і всі думки як вчепитись в низенький борт так що б тебе не викинули, але це ж якийсь АХТУНГ!!! Ми ж ніби до європ їдемо, а тут таке... А на вкруги села гарні, люди охайні, де воно таке взялося... А враховуючи що рухавсь цей грузовичок в славне місто Чортків. Вирішили ми трішки об’їхати, по окружній.
2. (Можу плутати день). Зупинились набрати води на подвір’ї сільскому. А тут раз - а там разом з домашніми птахами, 2 лелеки. Господар: "От оце випали з гнізда, мушу годувати". Не зафоткав бо дощ моросив. Доречі тут вже мова досить таки інша, не всі слова відразу ловлю, звик до суржику...
3. Чудова стоянка на Дністрі, планували тут ночувати, але через те що збились з графіку просто кілька годин відлежувались, Негода яка налетіла несподівано з того боку. Пісні під гітару.

Увидеть горы и... утонуть :)

Увидеть горы и... утонуть :)

Увидеть горы и... утонуть :)


4. Дикий і незрозумілий ржач в полі на стерні, пошуки велокомпа в тій же стерні, негода що накочувалась...
5. Гори. Я вперше їх бачив. Здається взагалі в житті. Дивишся, і розумієш що то не хмари, що то на рівні з хмарами а то й вище...

В Коломиї було весело. При переході через залізничний шлях зустріли велера, казав що теж помандрував в свій час... Темніло, шукаємо де переночувати, то зачинений готель, то ціни зависокі, то взагалі назва "Дімон" і контингент там відповідний. Але знайшли, чудово, гарно. Вели лишили в зачиненому кафе що всередині готелю.
Мова на вулицях Коломиї прикольна. Гарне місто (чи може вже "файне"?).


День п’ятий. Коломия - Рахів. 130 км. 2014-08-22
http://www.strava.com/activities/183778910


Виїхали з Коломиї, довго тяглися по буграм. А десь вже не по буграм. Точно не пам’ятаю бо до цього моменту я пізнав Дзен, і бугри мене вже більше не зачіпали, скільки б їх попереду не було. 6 км в годину? ок 6 км в годину.

Увидеть горы и... утонуть :)

Увидеть горы и... утонуть :)

Увидеть горы и... утонуть :)


Докотили так до перевалу, але так і не зрозуміли де він почався, котили котили, подумали що перевал, але там знову вгору, думалось ще ще довго вгору, мол буде пік, а тут раз і перевал О.о. Якось він непомітно підкрався. Вниз полетіли, але я підвів, в мене почала сильно боліти забита раніше нога, так що фактично однією ногою педалив, хворою лише притримуючи... А тут час вже підпірає, о 18:00 закриється Нова Пошта, і лишусь я без палатки ітд... Встигли, але Hellp`а я своїм ниттям замучив.
Дуже жалкую що не було можливості стати і пофотаграфувати там, красиво, а здвинешся на кілька метрів - і вже зовсім інша картина, і теж красиво. На НП встигли, палатку розбив я на стадіоні на який відправляли всіх хто приїхав на марафон і не проживав в готелях. Але от що дивно - там майже не було нікого хто на марафон, а була купа різних мандрівників які туди "прописались" під шумок. Компанія весела.


День шостий. Рахів - Заповідник. 44 км. 2014-08-23
http://www.strava.com/activities/184672315


Прокинувся, довго думав що його робити, чи то котитись далі до Румунського кордону, чи то в Рахові щось робити, в гори я не збирався, але чомусь збрело в голову, побувати поряд з горами і не глянути на світ з гори? А сумно мені потім не буде? Зібрався, ледь ледь зпакував все, закупився продуктами, і покотив по навігатору...

Увидеть горы и... утонуть :)


Спочатку котився, місцями йшов, потім йшов все частіше, дорога ставала все гірша і гірша, а потім і взагалі стрьомнувата грунтівка. Десь їхав, десь йшов.
Радували зустрічні люди, їздять там на здорових трьохвісних машинах, інше там не пролазить, або на конях. Коняка скрізь лазить... Та ще іноді на мотоциклах. Ще там випасають всіляких коров-баранів. Там я зрозумів що найщиріше матюкається пастух від якого худоба втікає вниз з гори через буреломи. Зробиш кілька кроків, чи хоч трохи проїдеш - і картина навколо інша... Красиво, струнко, дзвінко. Річечка поряд з дорогою, я думав що відточена закруглена галька лише в морях буває... Рибаки які щось в цій річечці ловлять О.о. Багно, каміння, дорога що зсипається в провалля, місцями трохи підлатана, необхідність кудись тікати (з одного боку круча вгору, з іншого - провалля, а на тебе суне та сама машинка троьхвісна, вона сама там ледве поміщається... (Я розумію що це фактично не гори і справжніх гір я не бачив, але для мене все там було дивовижне).
Лісозаготівля, гусеничним страшенним тягачем. А ніщо інше там не пролізе, і я скупався в багні в яку перетворим дорогу той тягач...

Увидеть горы и... утонуть :)

Увидеть горы и... утонуть :)


Місцевий на підводі, (а ще в тій підводі і поросята, і кури, і гуси, і ще якась хрінь домашня), зпинився, я його майже не розумію, "На Петрос? З біциклом???! ой турчит ж тобі й турчити!!! Ось який транспорт треба мати (показуючи на коняку)" (багато слів я замінив вже на звичні для себе, як воно звучало там - і не пам’ятаю вже...).

Увидеть горы и... утонуть :)

Увидеть горы и... утонуть :)


Дитя пастушок років 10ти, я не одразу зрозумів його "маєшцукерку". Добре що цукерка була...
Повзу, повзу, вечоріє... Розумію що по темному повзти далі буде не дуже доречно. Тим більше що й негодить щось. Де ж заночувати, ззаду - такий схил що кілька км там намет нормально не поставити, попереду - вгору все, і каміння, стаю там де став. Трішки така малесенька долинка - перешийок між горами. Чіпляю тент до кущиків хвойних, як їх там? Готую їжу, починається дощ. Дощить. Вітер. Заліз в одяг і спальний мішок, тепло, інету немає. Ловлю лише трьох Руминських операторів. Читаю книжку з телефону просаджуючи запаси енергії. Дощ. Вітер, гудить, реве, гроза, лиш би сюди не й****ло! П****!!! Краще б я на 10 км раніше в лісі став, Вітер тіпає тент як незнаю що, але все витримує як не дивно. Ніч. Сплю.


День сьомий. День Незалежності десь в хмарах. 0 км. 2014-08-24

Прокидаюсь, намагаюсь вилізти з палатки. П*****!!!!!! Молоко. Все мокре, крапає, вітер це молоко кудись несе, де сонце, де що - незрозуміло. Телефон майже одразу заливає водою, одяг також. Повертаюсь в намет мокрий. Їсти готую в наметі. Сиджу, час від часу виглядую - молоко, вітер то налітає і тріпає тент, то стихає, але хоч так хоч так - молоко. Відчуття часу втрачене. Сірішає, схоже день зкінчився. Добре що було що почитати. Була думка розвернути короткохвильову радіостанцію, але ні найменьшого бажання бігати в тих хмарах розмотуючи дроти антен, та ще й немає до чого їх кріпити, треба було мачти якісь або хоч вудки брати... Запам’ятаю це на майбутн’є.


День восьмий. Розвиднилось. На Петрос!!!. 95 км. 2014-08-25
http://www.gpsies.com/map.do?fileId=wgmhrnrlbfpzufwf
- по горам.
http://www.strava.com/activities/185408602
- по дорогам.

Прокидаюсь, дощу немає, вітер, іноді і все частіше з’являються просвіти в тумані. Холодно. Їм, збираюсь, в просвітах моросі бачу що біля мене (метрів 50т) ще один намет, коли вони його поставити вмудрились незнаю, в тому молоці не видно і не чутно було. Пакуюсь, на тенті - лід в одному місці... Велокомп показує 5 градусів тепла...

Увидеть горы и... утонуть :)

Увидеть горы и... утонуть :)


Бреду в напрямку Петроса, схили стають дещо крутішими, їхати майже не виходить. Все більше і більше камінців. Часто спиняюсь перепочити. Хмари то наносить то зносить. Бачу вже вершину Петроса, ало от западло - на неї без кінця тягне хмари. Йду вгору. Штовхаю вгору вел з баулом, затискаю гальма, роблю два кроки, впираюсь ногами, знову штовхаю вел. Так рухаюсь. Бачу якусь незрозумілу печерку в камінні, але підходити до неї просто не вистачає сил.

Увидеть горы и... утонуть :)

Увидеть горы и... утонуть :)


Ось і вершина, ще трішки, чую що хтось наче гукнув зверху, не розумію чи мені, видерся. Там вже був хлопчина що чекав своїх, час від часу гукає в молоко, вони десь там повзають без навігаторів. Холодно, мокро, хмара, вітер. Мерзну, чекаю доки розвидниться. Розгортаю антену на велі на 21 мгц, слухаю, лише кілька російських станцій, пробую звати - глухо. Відгукнувся лише один радіоматор з Кемерівської області. Перемикаюсь на портативку, 145.500, Докричасся до Борщіва. Замерз як бобік, хмари то накочуються то йдуть поряд, хотів подивитись на Говерлу, але вершина в хмарах зхована.

Увидеть горы и... утонуть :)


Збираюсь спускатись, дума, кудою краще, по тому самому довгому маршруту ліниво. А ну прямо на трасу, тут всього 11 км... зкочуся.

Увидеть горы и... утонуть :)


Увидеть горы и... утонуть :)


Ага, зкотився... "зрізав грунтами"... Може який крутий довнхілер був би радий цьому маршруту... Крива вузенька стежечка, яка то провалюється в канаву промиту водою на півметра, то петляє між каменюками, ну а ці хвойні кущики (а нижче ялинки та інша зелень), що своїми кривим гілячками чіпляє велобаул, застряє в шпицях, виламує перекидку... Незабутні враження, колеса велам між камінням не пролазять, вести його - або сам стрибаєш по кущах-камінню, або вел намагаєшся тягнути по кущам. Разів десять баул переважував і все це повисало на схилі гори і лише я зверху тримаю-тягну за руль. Так кілометрів 6ть. В деяким місцях (по широко промитих руслах струмків ітд) я навіть їхав... іноді... На зустріч часто траплялись піші туристи, дивились на мене як на придурка... О, зараз по карті має бути грунтовка для автівок, хоч тут з’їду. ЦЕ ГРУНТОВКА!!!???? Та це якийсь рівчак струмком промитий, автівка в ного не влізе банально, хоча сліди є, але явно не автівки а конячопривідної "арби". Тягнусь вниз, стає ще веселіше, заболочений ліс, тягнусь, О вже трішки, попереду вже якась цивілізація, краще б її не було. справа й зліва - чистенькі гарненькі луки, зелена травичка, сухо. Дбайливо відгорожені огорожею, з велом не перелізти. А по центру... я тепер люто ненавиджу коней... По центру багно, по коліно, а може й глибше місцями, колір і консистенція - по складових, конячі гімна + глина + вода. По коліна. І ні вправо ні вліво. І ні стежинки, все дбайливо перемішане. Тягнусь, В одному місці вирішив їхати (де мілкіше), несподівано сів з втулками. Баули зпливли і трішки вел втримали, а то мабуть би і втонув би, гублячи в багні взуванку тягну вел. Ледве ледве видираю його. Тягну далі. Вже майже село, зустрічаю місцевих - дивляться на мене як на інопланетянена. Оглядуюсь, Петрос, Говерла, без хмар, сонечко. Треба було почекати кілька годин...

Увидеть горы и... утонуть :)


Ледь ледь сповзаю до траси, на вібрейках шматки гімна як гарбузики. Зкочуюсь з велом в Чорну Тису. Розбираю в воді, знімаю баули, намагаюсь відмити, розбираю вел (знімаю колеса), передн’є ледь не попливло від мене, а за заднього загубив гайку до ексцентрика, знайшов. Мию, віддераю ті гімна глинисті. Збираю вел, регулюю передню втулку, бо колесо банально бовтається. Виїджаю на трасу, вкручую. вкручую до темряви і по темряві. По темному вже лізу в якісь куширі. Спати.

День дев’ятий. Івано-Франківськ. 2014-08-26 140 км.
http://www.strava.com/activities/185530841

http://www.strava.com/activities/185631878


Прокинувсь, згорувся, покотив. Вкотився в Івано-Франкіськ, з дуру поїхав до його центру, зрозумів що дуже зря. Правила дорожнього руху там якісь інопланетні, вулички криві і вузькі, весь центр - якийсь нескінченний базар де метушиться величезна кількість людей. Ледве звідти вирулив.

Увидеть горы и... утонуть :)

Увидеть горы и... утонуть :)

Увидеть горы и... утонуть :)

Увидеть горы и... утонуть :)

Увидеть горы и... утонуть :)


Бугрів вже меньше, хоча ще й є. По дорозі бачив дуже й дуже багато піших паломників. Дощ. Майже весь час. А я кочусь. Пробився, заклеївся поїхав. Вперше пробився за весь шлях.
Телефон зовсім відмовляє, виломався мікроюсб роз’єм з нього. Копирсаюсь в електроніці що захватив з собою - платка зарядного пристрою для літій-іон батарейки - є. Ліплю її до телефону, виглядає це все дико і страшно. Ура, є чим далі писати треки. Кочусь. Цилофановий дощовик надуває зустрічним вітерцем, кочусь як велечезна синя кулька (я зниу його зв’язав). Поправляти набридло, все одно швидкість по дощу мізерна. Лякаю паломників. Сонячна батарея фактично нічого не дає (в дощ то). Починаю заряджатись від пальчикових батарейок що купляю по кіосках. Ночую за лісосмугою.


День десятий. Тернопіль. 2014-08-27 148 км.
http://www.strava.com/activities/185943695

http://www.strava.com/activities/186130518

http://www.strava.com/activities/186130674


Увидеть горы и... утонуть :)


Дощить. Вкручую, знову пробиваюсь, вкручую, Тернопіль минаю по окружній, не хочу влазити в дорожній хаос. Минаю багато цікавого, може якось пізніше повернусь сюди, вже не котитись по дорозі а саме заїджати в різні цікавинки.
За Дубно виїджаю нарешті на чудове шоссе. Вечір, докручую до найближчого ліска що поряд з трасою, звертаю туди, лізу, бачу чудов галявинку, але там є старе кострище, можуть люди ходити, лізу в хащу, гілки, хащі, зарості. Витоптую кропиву, матюкаючись на неї розбиваю палатку, знову вже по темному. Стемніло зовсім. І тут...
ДИСКОТЕКА, метрах в 300ста... Добре що не довго. Сплю.


День одинадцятий. Рівне, Житомир, Київ. 2014-08-28 354 км.
http://www.strava.com/activities/186723345


Пакуюсь, викочуюсь з кропиви. Читаю "Табір Берізка", хоч знатиму куди вліз... Дорога як дзеркало, вітер різний, дощ лише зранку. Вкручую потихеньку. Минаю Рівне, Кочусь на житомир. Що веселого було на шоссе:
Бабка на мт з коляскою, завалена лопухами, перла по зустрічній на мене.
Дідок на старій автівці аналогічно.
Придурок що робив подвійний обгін по "моїй" зустрічній для нього _обочині_. Довелося зрулювати в кювет.

Проїхав Житомир. Кручу. Швидкість падає. Жеру як не в себе, кручу ще. Темніє, кручу. Річечки ці перед Києвом, до яких спуски-під’йоми хоч і не величкі... В нормальному стані їх і не помічаєш... Вкручую. Темно. Міська смуга, та скільки ж тут ще крутити. Телефон що здихає, а хочеться що б записав "красивий трек". Підйом, може це вже до кільцевої, та ні, кручу... Кільцева????? Кільцева!!!! Ще трішечки. кручу. На якійсь бордюрині розумію що стрибаю на ободі, задн’є колесо майже спущене. Коли спустило незнаю. Дорулюю додому. В два ночі ввалююсь додому. Падаю спати.


152+166+110+134+130+44+95+140+148+354=1473 Враховуючи що в мене не порахована їзда по Рахову, та неодноразово я втрачав по 5-10км з треку через глюки телефону, то 1500 кілометрів за цю поїздку я накотив.

Аватар пользователя
Ocelot
0 [ ? ]
 
Сообщений: 3


Вернуться в Альманах

Кто онлайн на велофоруме?

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 8

cron